честолюбство
ЧЕСТОЛЮ́БСТВО, а, с. Прагнення до слави, почестей, домагання високих постів.
Честолюбство та гординя гризли йому серце, як іржа залізо (Н.-Лев., III, 1956, 368);
— Ех, Тарасе, Тарасе,— розчулився враз Семен Михайлович.— І понесло ж тебе у ту Ковалівку. Чи колектив тобі наш набрид, чи почуття честолюбства тебе заїло? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 28).
Словник української мови (СУМ-11)