чирка

ЧИ́РКА¹, и, ж. Невеликий дикий водоплавний птах родини качиних; мала качка.

Після першого пострілу блискавично, з переляканим свистом звивалися в небо чирки (Стельмах, II, 1962, 277);

Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (Веч. Київ, 6.III 1971, 4).

ЧИ́РКА², и, ж., розм. Те саме, що чиря́к.

Значення в інших словниках

1. чирка — ЧИ́РКА¹, и, ж. Невеликий дикий водоплавний птах родини качкових; мала качка. Після першого пострілу блискавично, з переляканим свистом звивалися в небо чирки (М.  Словник української мови у 20 томах
2. чирка — чи́рка 1 іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири чи́рки чи́рка 2 іменник жіночого роду фурункул * Але: дві, три, чотири чи́рки розм.  Орфографічний словник української мови
3. чирка — I -и, ж. Невеликий дикий водоплавний птах родини качиних; мала качка. II -и, ж., розм. Те саме, що чиряк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чирка — КАЧИ́НИЙ, КАЧА́ЧИЙ, КРЯЧА́ЧИЙ розм. I. КА́ЧКА (свійський і дикий водоплавний птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям), КРЯ́ЧКА розм., МАГЕ́РКА діал., ВУ́ТЯ діал., ВУ́ТКА діал., ТА́СЯ дит., ТА́СЬКА дит.  Словник синонімів української мови
5. чирка — Чи́рка, -ки, -рці; чи́рки, чи́рок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чирка — Чи́рка, -ки ж. 1) Чирокъ (утка). Не туди чирка носом керує. Ном. № 5091. 2) Чирей. Вх. Зн. 80.  Словник української мови Грінченка