чирка
ЧИ́РКА¹, и, ж.
Невеликий дикий водоплавний птах родини качкових; мала качка.
Після першого пострілу блискавично, з переляканим свистом звивалися в небо чирки (М. Стельмах);
Річкові качки – крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші – добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (з газ.);
Взяти, скажімо, найменших у наших широтах диких качок – чирків-свистунців і тріскунців: кожна важить всього від 200 до 450 г (із журн.);
То були – крякви, чирки, нирці, шилохвости, турпани. – І ці туди, на далеку лінію, у вирій (М. Хвильовий).
ЧИ́РКА², и, дав. і місц. ці, ж., розм.
Фурункул.
– От же кляте дитя, – гнівається мати. – Казано ж було – не купайся. Мало тобі кашлю, чирок ще тобі мало? (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)