чоломкання
ЧОЛО́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чоло́мкатися.
— О куме,— каже той,— хіба так чоломкаються?.. Отако-о! — придавив йому [руку] ще й посіпав. — Ет, — аж лоб зморщив Кирило, — без діла мені чоломкання те (Тесл., З книги життя, 1949, 32);
Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).
Словник української мови (СУМ-11)