Словник української мови у 20 томах

чоломкання

ЧОЛО́МКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. чоло́мкатися.

– О куме, – каже той, – хіба так чоломкаються?.. Отако-о! – придавив йому [руку] ще й посіпав. – Ет, – аж лоб зморщив Кирило, – без діла мені чоломкання те (А. Тесленко);

Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. чоломкання — чоло́мкання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. чоломкання — -я, с., розм. Дія за знач. чоломкатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чоломкання — Чоло́мкання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. чоломкання — ЧОЛО́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чоло́мкатися. — О куме,— каже той,— хіба так чоломкаються?.. Отако-о! — придавив йому [руку] ще й посіпав. — Ет, — аж лоб зморщив Кирило, — без діла мені чоломкання те (Тесл.  Словник української мови в 11 томах
  5. чоломкання — Чоломкання, -ня с. Взаимные поцѣлуи, см. чоломкатися. Черк. у.  Словник української мови Грінченка