чорнобородий
ЧОРНОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має чорну бороду, з чорною бородою.
На подвір’ї я побачив самого лісника — чорнобородого, похмурого красеня (Вас., II, 1959, 325);
Чорнобородий коваль Кузьма клепав лемеші, наральники (Горд., II, 1959, 86);
// у знач. ім. чорноборо́дий, дого, ч. Чоловік з чорною бородою.
— Що продаєш чи купуєш? — питав чорнобородий (Донч., VI, 1957, 84).
Словник української мови (СУМ-11)