чорнобривенький
ЧОРНОБРИ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до чорнобри́вий.
Їхав козак на війноньку: — Прощай, прощай, дівчинонько, Прощай, миленька чорнобривенька, Я йду в чужу сторононьку! (Нар. лірика, 1956, 48);
Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (Тесл., З книги життя, 1949, 36).
Словник української мови (СУМ-11)