чорноземний
ЧОРНОЗЕ́МНИЙ, а, е. Прикм. до чорно́зем.
Берег тут [на р. Буг] чорноземний, трав’янистий, і вода не шипить, як на піску, а глухо клекоче (Стельмах, II, 1962, 57);
// Багатий на чорнозем.
Основними районами вирощування гороху є чорноземна лісостепова і нечорноземна смуги європейської частини СРСР (Зерн. боб. культ., 1956, 12);
// перен., розм. По-селянському щирий, безпосередній, міцний.
Він аж схлипнув від хвилювання, оцей бідолашний чорноземний Ромео, в полотняній сорочці і притертих на колінах штанях (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 130);
*Образно. Буде.. розцвіт літератури — не конфетної, мішурної, панської, а справжньої, міцної, залізної, чорноземної літератури (Еллан, II, 1958, 170).
Словник української мови (СУМ-11)