чохлик

ЧО́ХЛИК, а, ч.

1. Зменш. до чохо́л.

2. бот. Ковпачок з ніжної плівки на кінці корінця, пагінця, що прикриває його від пошкодження.

Тіло такого корінця [плодових рослин] складається з чохлика, зони росту і зони вбирання води (Сад. і ягідн., 1957, 34);

Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практ. з анат. рослин, 1955, 167).

Значення в інших словниках

1. чохлик — ЧО́ХЛИК, а, ч. 1. Зменш. до чохо́л. Поліцейський зелений мундир з бахматистими кишенями підперезано. Праворуч при боці на ремені у сумці ріжки для автомата, ліворуч при боці – багнет у чохлику (Б.  Словник української мови у 20 томах
2. чохлик — чо́хлик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. чохлик — -а, ч. 1》 Зменш. до чохол. 2》 бот. Ковпачок із ніжної плівки на кінці корінця, пагінця, що прикриває його від пошкодження.  Великий тлумачний словник сучасної мови