чужісінький

ЧУЖІ́СІНЬКИЙ, а, е. Зовсім чужий.

Серед компанії свого народу, серед своєї сім’ї він сидів, мов чужісінький чоловік (Н.-Лев., І, 1956, 192);

// Уживається як прикладка для підсилення ознаки, вираженої основним словом.

З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тільки як з чужим-чужісіньким чоловіком (Вовчок, І, 1955, 237);

Кругом неї чужі-чужісінькі та неприємні для неї, немилі люди… (Н.-Лев., III, 1956, 349).

Значення в інших словниках

1. чужісінький — див. чужий  Словник синонімів Вусика
2. чужісінький — ЧУЖІ́СІНЬКИЙ, а, е. Зовсім чужий. Чужісінька людина; * У порівн. Серед компанії свого народу, серед своєї сім'ї він сидів, мов чужісінький чоловік (І. Нечуй-Левицький); // Підсил. до чужи́й.  Словник української мови у 20 томах
3. чужісінький — чужі́сінький прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чужісінький — -а, -е. Зовсім чужий. || Уживається як прикладка для підсилення ознаки, вираженої основним словом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чужісінький — Чужі́сінький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чужісінький — Чужісінький, -а, -е Совершенно чужой. Поводилася.... як з чужим-чужісіньким чоловіком. МВ. ІІ. 172. Серед своєї сем'ї він сидів мов чужісінький, чоловік. Левиц. І. 279.  Словник української мови Грінченка