чужісінький
ЧУЖІ́СІНЬКИЙ, а, е.
Зовсім чужий.
Чужісінька людина;
* У порівн. Серед компанії свого народу, серед своєї сім'ї він сидів, мов чужісінький чоловік (І. Нечуй-Левицький);
// Підсил. до чужи́й.
З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тільки як з чужим-чужісіньким чоловіком (Марко Вовчок);
Кругом неї чужі-чужісінькі та неприємні для неї, немилі люди... (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)