чужіти

ЧУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш. недок., мин. ч. чужі́в, чужі́ла, чужі́ло.

Ставати чужим (у 1–3 знач.).

Вірі боліло. Вона все більше виходила з чоловікового життя, а він – із її, вони поступово чужіли одне одному й нічим було цьому горю зарадити (В. Коротич).

Значення в інших словниках

1. чужіти — чужі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. чужіти — -ію, -ієш, недок. Те саме, що чужішати.  Великий тлумачний словник сучасної мови