чужість

ЧУ́ЖІСТЬ, жості, ж.

Абстр. ім. до чужи́й 3; відчуженість.

З-поза яру долетіли виразні звуки губної гармонійки, німець грав якусь сентиментальну мелодію, настільки чужу й у чужості своїй ворожу, що в Берестовського защеміло серце (Л. Первомайський);

В душі його .. вкоренилась невитравна чужість до Лагутіна (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. чужість — чу́жість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. чужість — -жості, ж. Абстр. ім. до чужий 3); відчуженість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чужість — ЧУ́ЖІСТЬ, жості, ж. Абстр. ім. до чужи́й 3; відчуженість. З-поза яру долетіли виразні звуки губної гармонійки, німець грав якусь сентиментальну мелодію, настільки чужу й у чужості своїй ворожу, що в Берестовського защеміло серце (Перв.  Словник української мови в 11 томах