чурбак
ЧУРБА́К, а́, ч., розм. Обрубок дерева, коротка колодка.
Гнат Яворський помітив, що в пічці прогоріло дерево, і підкинув нових чурбаків (Чорн., Визвол. земля, 1950, 91);
Варя вийшла на подвір’я, витягла з сараю дерев’яні чурбаки і .. вдарила по одному з них сокирою (Ткач, Плем’я.., 1948, 127);
На дерев’яному чурбаку серед колиби горів каганчик (Скл., Карпати, II, 1954, 374).
Словник української мови (СУМ-11)