шавкотіння
ШАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Гончар, III, 1959, 47).
Словник української мови (СУМ-11)