шаля
ША́ЛЯ, і, ж. Те саме, що ша́лька¹ 1.
*Образно. Це був не гуцул Олекса Довбуш, а втілення народної помсти. На одну шалю ваги його душі складалися сотні літ важких терпінь синів і дочок його народу — і низько впала шаля та (Хотк., Довбуш, 1965, 261);
Громадськість я малював Фемідою з терезами в руках. На одну з шаль мені ніяк не терпілось покласти хоч морського камінця на мою користь (Ю. Янов., II, 1958, 15);
Знак терезів — доби нової знак. Як розгойдалися всесвітні шалі! (Рильський, І, 1960, 321).
Словник української мови (СУМ-11)