шалівка
ШАЛІ́ВКА, и, ж., буд.
1. збірн. Тонкі дошки (завтовшки 1 дюйм), перев. вживані на обшивку стін, стелі, покриття дахів і т. ін.
Теслі збивали із шалівки похватні тапчани (Збан., Сеспель, 1961, 50);
// Обшивка з таких дощок.
Порожня, до шалівки обідрана зала колишньої монопольки, вікна, навхрест позабивані дошками..— все це справило на Рідкодуба не досить приємне враження (Кир., Вибр., 1960, 160).
2. Кожна з таких тонких дощок.
Мазурські, русинські та словацькі села ще примітивної архітектури.. Покрівля на хатах з драниць або з шалівок темна, аж чорна (Н.-Лев., II, 1956, 400);
Дід переїхав жити в Домчину хату, навіть тина їй заготовив з своїх шалівок (Кучер, Трудна любов, 1960, 70).
Словник української мови (СУМ-11)