шарабан
ШАРАБА́Н, а, ч.
1. Старовинний чотириколісний екіпаж з поперечними кількарядними сидіннями.
2. Легкий однокінний двоколісний візок; кабріолет.
Скрізь стояли нетичанки [натачанки], шарабани, дуже чудні, схожі на коліщата скрині (Н.-Лев., І, 1956, 143);
На високому старезному шарабані їдуть двоє. Немолода жінка поганяє сіру худу шкапину та все на шлях поглядає, де краще їхати. Поруч з нею — юнак у гуцульському киптарі [кептарі] (Петльов., Хотинці, 1949, 179);
Поміж липами з’являються перші вершники, високі шарабани і скрипучі селянські вози, на яких лежать поранені (Стельмах, II, 1962, 247).
3. розм. Те саме, що віз¹ 1.
Словник української мови (СУМ-11)