шараги
ШАРА́ГИ, а́г, мн., діал. Стояча вішалка.
Повісивши в передпокої на шараги свою бекешу і сиву шапку, Кіндрат побачив, що на блискучому паркеті лишив мокрі сліди від чобіт (Іщук, Вербівчани, 1961, 207).
Словник української мови (СУМ-11)ШАРА́ГИ, а́г, мн., діал. Стояча вішалка.
Повісивши в передпокої на шараги свою бекешу і сиву шапку, Кіндрат побачив, що на блискучому паркеті лишив мокрі сліди від чобіт (Іщук, Вербівчани, 1961, 207).
Словник української мови (СУМ-11)