шельмування
ШЕЛЬМУВА́ННЯ, я, с.
1. іст. Прилюдне ганебне покарання, запроваджене військовим статутом Петра І, при якому засуджених на смертну кару чи вічне заслання оголошували позбавленими честі, судового захисту, цивільних прав і т. ін.
2. Дія за знач. шельмува́ти 2.
Словник української мови (СУМ-11)