шкуролуп
ШКУРОЛУ́П, а, ч., розм., рідко. Те саме, що шкуроде́р.
Дід помічає мене, спочатку дивується, а далі чмихає: — От і пропажа об’явилася! А ми думали, що тебе десь шкуролупи вхопили (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964. 67);
— Просить шкуролуп-лікар п’ятсот лей (Мур., Бук. повість, 1959, 109);
— Дай нам хліба, шкуролупе проклятий! (Тулуб, Людолови, І. 1957, 443).
Словник української мови (СУМ-11)