шпиталь
ШПИТА́ЛЬ, ю, ч.
1. Військово-медичний заклад для стаціонарного лікування хворих і поранених; госпіталь.
За якийсь час з того шпиталю перевезли його до другого (Кобр., Вибр., 1954, 205);
За чотири роки сходив він багато огненних доріг, не раз стікав кров’ю, валявся по різних шпиталях (Цюпа, Краяни, 1971, 70);
Вийшли з бою танк і людина. Водія повезли в шпиталь (Рудь, Дон. зорі, 1958, 41);
В сусідньому селі Радванці обладнали військовий шпиталь, куди привозили щодня поранених (Томч., Жменяки, 1964, 287);
Польовий армійський шпиталь знаходився під землею (Стельмах, Правда.., 1981, 7);
// Місце, де лежать поранені.
[Пані Люба:] Як самі бачите, у нас все разом: і арсенал, і шпиталь, і опочивальня,— звичайне, як в облозі (Вас., III, 1960, 231);
Наверху в залі було повно диму. На підлозі лежали, стогнучи, поранені. Тут уже утворився цілий шпиталь (Гончар, III, 1959, 145).
2. заст. Лікарня.
У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися, підняв (яка була) енергію, щоб доїхати якось додому, бо не хотілось лягати у львівському шпиталі… (Коцюб., III, 1956, 439);
Дитину віддано на село до мамки, мати, виздоровівши, пішла знов у службу і оце перед двома роками вмерла в шпиталю (Фр., IV, 1950, 38);
— Внуки пішли, а я ще і внуку відпровадив, аби в шпиталях ходила за хорими (Стеф., І, 1949, 218);
// Богадільня.
— Поки ти живий та здоровий, роби та й живи на своє зароблене. А як зробився старий та нікчемний, про тебе громада поклопоче. Задля цього в нас такі шпиталі позаведено (Мирний, IV, 1955, 328);
Розмовляючи, наблизилися вони до шпиталю.. Навколо сиділи й лежали на лавках кілька вбогих, сліпих та калік (Тулуб, Людолови, І, 1957, 129).
Шпита́ль для божеві́льних — лікарня, в якій перебувають божевільні.
Трапилась біля Гадяча в селі оця страшна пригода.. Одинчоловік, начитавшись якихсь книг, зарізав свого брата.. Було слідство.., чоловіка того посадили в шпиталь для божевільних (Л. Укр., V, 1956, 165).
Словник української мови (СУМ-11)