шпичкуватий
ШПИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Такий, як шпичка, подібний до шпички (у 1 знач.); колючий.
Хома відштовхнувся від столу руками так, що кістки йому захрустіли, і шпичкуватими від рішучості очима втупився в шуряка (Грим., Незакінч. роман, 1962, 226);
// Який має шпички.
Жінки й підлітки спритно вихоплювали з петель шпичкуватих осетрів, щук, сулу та линів із янтарними очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).
Словник української мови (СУМ-11)