штурвальчик
ШТУРВА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш, до штурва́л 2.
Притримуючи головні телефони. Липа посилено обертав штурвальчики компенсатора (Логв., Давні рани, 1961, 31);
Верстати не чорного кольору, а приємних зеленувато-блакитних тонів.. Матово поблискують пластмасові рукоятки штурвальчиків (Наука.., З, 1962, 9).
Словник української мови (СУМ-11)