щиколотка
ЩИ́КОЛОТКА, діал. ЩИ́КОЛОДКА, и, ж.
1. Те саме, що кі́сточка 2.
Солдат важко, аж по щиколотки, вгрузав чобітьми в щирий пісок (Десняк, Вибр., 1947, 4);
Чорні коленкорові штани на резинці перехоплювали його ноги на щиколотках (Перв., Опов.., 1970, 84);
Я мусила послухать її ради і одважно скочила по щиколодки в воду (Л. Укр., III, 1952, 570).
2. Зчленування суглобів пальця; потовщений кінець суглоба.
Од ліктя було тіло біле, як папір, а пальці зчорніли, поморщились, пошерхли, щиколотки стали горохуваті (Н.-Лев., І, 1956, 148);
Кулаки були міцно стиснуті, аж білі на щиколотках (Кучер, Зол. руки, 1948, 58);
Кістляві щиколодки його пальців виглядали з волосся, як ніжки павука (Тудор, Народження, 1941, 184).
Словник української мови (СУМ-11)