щупачок

ЩУПАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до щупа́к.

А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких… (Гл., Вибр., 1951, 43);

Радість невимовна, коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок (Рильський, Поеми, 1957, 256);

*У порівн. Нагинаючи голову, чоловік вузьким, як щупачок, човником лагодить рибальську снасть (Стельмах, II, 1962, 236).

Значення в інших словниках

1. щупачок — ЩУПАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до щупа́к. А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... (Л.  Словник української мови у 20 томах
2. щупачок — щупачо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. щупачок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до щупак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щупачок — Щупачо́к, -чка́; -чки́, -чкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. щупачок — Щупачок, -чка м. ум. отъ щупак.  Словник української мови Грінченка