щурити
ЩУ́РИТИ, рю, риш, недок., перех., рідко. Те саме, що мру́жити.
Жінка Карася, що передчасно постарішала від тяжкої праці, сиділа за прядкою, короткозоро щурячи очі (Бойч., Молодість, 1949, 269);
Кожного разу, коли Федір Прохорович казав прізвище гаданого злочинця, Антоніна Іванівна щурила праве око (Трубл., І, 1955, 104).
Словник української мови (СУМ-11)