юпчина
ЮПЧИ́НА, и, ж., розм., заст. Те саме, що ю́пка.
Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Вовчок, І, 1955, 193);
Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Гр., II, 1963, 373);
— Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі,— зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Л. Янов., І, 1959, 366).
Словник української мови (СУМ-11)