юпчина
ЮПЧИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що ю́пка.
Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок);
Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла .. до баби Мокрини (Б. Грінченко);
– Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, – зітхнула Мотря .. – Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Л. Яновська);
Огрядна молодиця не дивлячись на холод, у легенькій юпчині тягне воду з колодязя (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)