іврит

ІВРИ́Т, у, ч. Державна мова Ізраїлю, що становить дещо поновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову.

Значення в інших словниках

1. іврит — [іўрит] -ту, м. (на) -т'і  Орфоепічний словник української мови
2. іврит — іври́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. іврит — • іврит - мова частини євреїв; офіц. мова Ізраїлю. Належить до ханаан. підгрупи семіт. групи афро-азійської (семіто-хаміт.) сім'ї мов (див. Семітські мови). І. — сучасний, оновлений варіант давньоевр.  Українська літературна енциклопедія
4. іврит — -у, ч. Державна мова Ізраїлю, що становить значною мірою оновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. іврит — Сучасна модифікація гебрайської мови, з групи семітських; держ. мова в Ізраїлі (поряд з араб.); кілька етапів розвитку: біблійна, класична мова (Старий Заповіт), мова релігійної практики та духовної й світської літератури високого стилю; XVIII-XIX ст.  Універсальний словник-енциклопедія