ідолка

І́ДОЛКА, и, ж., заст., лайл. Жін. до і́дол 2, 3.

Надія не обманила його: на балконі стояла його ідолка, спершись на поренчата (Крим., Вибр., 1965, 338);

[Маруся:] Велике цабе! [Микита (скрегоче зубами і кидається на неї з кулаками):] Ну, ідолка, дамся я тобі взнаки!.. (Кроп., І, 1958, 80).

Значення в інших словниках

1. ідолка — -и. Жін. до ідол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ідолка — і́долка іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови