індивідуал

ІНДИВІДУА́Л, а, ч., рідко. Те саме, що індивідуалі́ст.

— Будете індивідуалами-одноосібниками,— провіщав дід Сербиченко,— не стане вам просвітку (Ю. Янов., Мир, 1956, 191).

індивідуаліза́ція, ї, ж. Дія за знач. індивідуалізува́ти.

Неодмінною умовою художньої повноцінності драматичного твору є індивідуалізація мови дійових осіб (Життя К.-Карого, 1957, 176);

Гребінка прекрасно володів засобами індивідуалізації: кожен образ у байці одержує характерні, тільки йому властиві ознаки (Рад. літ-во, 1, 1962, 59).

Значення в інших словниках

1. індивідуал — індивідуа́л іменник чоловічого роду, істота індивідуал рідко  Орфографічний словник української мови
2. індивідуал — -а, ч., рідко. Те саме, що індивідуаліст.  Великий тлумачний словник сучасної мови