індичитися
ІНДИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Надиматися, як індик; бундючитися.
[Мелашка:] О, Катре!.. Здорова, Катре! [Катря:] Хоч і прощайте. [Мелашка:] І досі індичишся? (Кроп., IV, 1959, 46);
— Та бери ж, чого запишалася,— прикрикнула, осяяна щастям мати. — Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 284).
Словник української мови (СУМ-11)