інсургент

ІНСУРГЕ́НТ, а, ч., заст. Повстанець.

Ще не раз заллються кров’ю бруки, гнів інсургентів світом загримить (Сос., II, 1958, 331);

Випадково він [Т. Шевченко] прочитав у газеті статтю про китайських інсургентів. Шевченко записує це в «Журнал» (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 433).

Значення в інших словниках

1. інсургент — Інсурге́нт: — повстанець, учасник повстання [37]  Словник з творів Івана Франка
2. інсургент — Повстанець  Словник чужослів Павло Штепа
3. інсургент — інсурге́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. інсургент — -а, ч., заст. Повстанець; борець за незалежність і справедливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. інсургент — інсурге́нт [від лат. insurgens (insurgentis) – той, що повстає] повстанець, учасник повстання.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. інсургент — ПОВСТА́НЕЦЬ (учасник повстання), ПОВСТА́ЛИЙ, ІНСУРГЕ́НТ заст. Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Вулиці перед Тавричеським палацом, де засідала Дума, запруджені повсталими (П.  Словник синонімів української мови