Великий тлумачний словник сучасної мови

інсургент

інсурге́нт

-а, ч., заст.

Повстанець; борець за незалежність і справедливість.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. інсургент — Інсурге́нт: — повстанець, учасник повстання [37]  Словник з творів Івана Франка
  2. інсургент — Повстанець  Словник чужослів Павло Штепа
  3. інсургент — інсурге́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  4. інсургент — інсурге́нт [від лат. insurgens (insurgentis) – той, що повстає] повстанець, учасник повстання.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. інсургент — ПОВСТА́НЕЦЬ (учасник повстання), ПОВСТА́ЛИЙ, ІНСУРГЕ́НТ заст. Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Вулиці перед Тавричеським палацом, де засідала Дума, запруджені повсталими (П.  Словник синонімів української мови
  6. інсургент — ІНСУРГЕ́НТ, а, ч., заст. Повстанець. Ще не раз заллються кров’ю бруки, гнів інсургентів світом загримить (Сос., II, 1958, 331); Випадково він [Т. Шевченко] прочитав у газеті статтю про китайських інсургентів. Шевченко записує це в «Журнал» (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 433).  Словник української мови в 11 томах