інтерпункція

ІНТЕРПУ́НКЦІЯ, ї, ж.

1. Розставляння розділових знаків у писемній мові.

2. Те саме, що пунктуа́ція.

Правопис і інтерпункцію лишаю тут і скрізь далі таку, як в оригіналі (Фр., XVI, 1955, 357).

Значення в інших словниках

1. інтерпункція — Інтерпу́нкція: — пунктуація [53] — розділові знаки [49] — розставлення розділових знаків [42]  Словник з творів Івана Франка
2. інтерпункція — див. пунктуація  Словник чужослів Павло Штепа
3. інтерпункція — інтерпу́нкція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. інтерпункція — -ї, ж. 1》 Розставляння розділових знаків у писемній мові. 2》 Те саме, що пунктуація.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. інтерпункція — Сукупність письмових знаків: крапка /./, кома /,/, двокрапка /:/, крапка з комою /;/, знак запитання /?/, знак оклику /!/, три крапки /.../, тире /-/, лапки /""/, дужки /()/.  Універсальний словник-енциклопедія