Великий тлумачний словник сучасної мови

інтерпункція

інтерпу́нкція

-ї, ж.

1》 Розставляння розділових знаків у писемній мові.

2》 Те саме, що пунктуація.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. інтерпункція — Інтерпу́нкція: — пунктуація [53] — розділові знаки [49] — розставлення розділових знаків [42]  Словник з творів Івана Франка
  2. інтерпункція — див. пунктуація  Словник чужослів Павло Штепа
  3. інтерпункція — інтерпу́нкція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  4. інтерпункція — Сукупність письмових знаків: крапка /./, кома /,/, двокрапка /:/, крапка з комою /;/, знак запитання /?/, знак оклику /!/, три крапки /.../, тире /-/, лапки /""/, дужки /()/.  Універсальний словник-енциклопедія
  5. інтерпункція — ІНТЕРПУ́НКЦІЯ, ї, ж. 1. Розставляння розділових знаків у писемній мові. 2. Те саме, що пунктуа́ція. Правопис і інтерпункцію лишаю тут і скрізь далі таку, як в оригіналі (Фр., XVI, 1955, 357).  Словник української мови в 11 томах