інфаркт

ІНФА́РКТ, у, ч., мед. Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання.

У хворого з серцевими захворюваннями нерідко виникають тяжкі ускладнення.. Такими є, наприклад, крововилив у мозок, утворення тромбів (згустків крові) в артеріях внутрішніх органів з наступною повною закупоркою судин і утворенням змертвіння ділянки тканини (інфаркт) і т. д. (Заг. догляд за хворими, 1957, 92);

— Стареньку сусідку їхню.. забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 181).

◊ Інфа́ркт міока́рда — гостре захворювання серця як наслідок утворення в серцевому м’язі ділянки змертвіння.

З виникненням змін у судинах, які живлять серцевий м’яз, можуть з’являтися приступоподібні болі в ділянці серця, які свідчать про розвиток стенокардії — грудної жаби. У більш тяжких випадках розвивається інфаркт міокарда (Наука.., 1, 1964, 55).

Значення в інших словниках

1. інфаркт — [інфаркт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
2. інфаркт — (мед.) кровозупин  Словник чужослів Павло Штепа
3. інфаркт — інфа́ркт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. інфаркт — -у, ч., мед. Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання. Білий інфаркт — інфаркт, що виникає внаслідок повної зупинки кровообігу в судині або в її розгалуженнях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. інфаркт — інфа́ркт (від лат. infarcio – набиваю) змертвіння певної ділянки тканин будь-якого органа людини; виникає від припинення кровопостачання внаслідок закупорення чи звуження судин (напр., І. міокарда – м’язової стінки серця).  Словник іншомовних слів Мельничука
6. інфаркт — Часткове змертвіння (некроз) тканин внаслідок закупорення просвіту артерії, без можливості швидкої компенсації порушень кровообігу, — і. міокарда (серця), рідше легені, нирки.  Універсальний словник-енциклопедія