інфаркт

Часткове змертвіння (некроз) тканин внаслідок закупорення просвіту артерії, без можливості швидкої компенсації порушень кровообігу, — і. міокарда (серця), рідше легені, нирки.

Значення в інших словниках

1. інфаркт — [інфаркт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
2. інфаркт — (мед.) кровозупин  Словник чужослів Павло Штепа
3. інфаркт — інфа́ркт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. інфаркт — -у, ч., мед. Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання. Білий інфаркт — інфаркт, що виникає внаслідок повної зупинки кровообігу в судині або в її розгалуженнях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. інфаркт — інфа́ркт (від лат. infarcio – набиваю) змертвіння певної ділянки тканин будь-якого органа людини; виникає від припинення кровопостачання внаслідок закупорення чи звуження судин (напр., І. міокарда – м’язової стінки серця).  Словник іншомовних слів Мельничука
6. інфаркт — ІНФА́РКТ, у, ч., мед. Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання. У хворого з серцевими захворюваннями нерідко виникають тяжкі ускладнення..  Словник української мови в 11 томах