інфаркт

інфа́ркт

[інфаркт]

-ту, м. (на) -т'і, мн. -ти^е, -т'іў

Значення в інших словниках

1. інфаркт — (мед.) кровозупин  Словник чужослів Павло Штепа
2. інфаркт — інфа́ркт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. інфаркт — -у, ч., мед. Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання. Білий інфаркт — інфаркт, що виникає внаслідок повної зупинки кровообігу в судині або в її розгалуженнях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. інфаркт — інфа́ркт (від лат. infarcio – набиваю) змертвіння певної ділянки тканин будь-якого органа людини; виникає від припинення кровопостачання внаслідок закупорення чи звуження судин (напр., І. міокарда – м’язової стінки серця).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. інфаркт — Часткове змертвіння (некроз) тканин внаслідок закупорення просвіту артерії, без можливості швидкої компенсації порушень кровообігу, — і. міокарда (серця), рідше легені, нирки.  Універсальний словник-енциклопедія
6. інфаркт — ІНФА́РКТ, у, ч., мед. Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання. У хворого з серцевими захворюваннями нерідко виникають тяжкі ускладнення..  Словник української мови в 11 томах