іржаво

ІРЖА́ВО, рідше РЖА́ВО. Присл. до іржа́вий.

Навпроти кузні іржаво червоніють купи різного брухту (Гончар, Тронка, 1963, 180);

Хтось спиняється перед дверима камери, клацає замок, залізні двері ржаво скриплять (Кол., На фронті.., 1959, 110).

Значення в інших словниках

1. іржаво — іржа́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. іржаво — рідше ржаво. Присл. до іржавий.  Великий тлумачний словник сучасної мови