істерик

ІСТЕ́РИК, а, ч. Той, хто хворіє на істерію.

Щось сміється в грудях і ридає. Що мені? Чи я істерик? Чи поет, чи хорий? (Коб., III, 1956, 80).

Значення в інших словниках

1. істерик — істе́рик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. істерик — -а, ч. Той, хто хворіє на істерію.  Великий тлумачний словник сучасної мови