їхати
ЇХАТИ, їду, їдеш; наказ. сп. їдь, їдьмо, їдьте; недок.
1. Рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування.
Їхав Кармель далі та все тільки оглядавсь на село Лани (Марко Вовчок, I, 1955, 351);
Назустріч їхала валка саней із хмизом (Гнат Хоткевич, I, 1966, 121);
Я їхав машиною (Юрій Яновський, II, 1958, 117).
♦ Їхати витягом див. витягом;
Їхати як волами див. віл;
На галопі їхати див. галоп.
2. Вирушати куди-небудь; виїжджати, відправлятися.
У туркені у кишені Таляри, дукати. Не кишені трусить, їдем різать-палить, Братів визволяти (Тарас Шевченко, I, 1951, 200);
Він радить мені їхати звідси.. не в Київ, а просто в Полтавщину (Леся Українка, V, 1956, 228);
— Одначе що не кажи, а страшнувато їхати в далекий край? (Михайло Стельмах, I, 1962, 28).
Словник української мови (СУМ-11)