їхати
їхати 1. їхати
◊ їхати до ри́ґі блювати (ср, ст)|| = вертати
◊ яке́ їхало, таке́ зди́бало про людей, які одне одного варті (ср, ст)|| = два яндрухи
2. нападати словесно (ст): Прокураторові і цілому судові помагав перший сипам, який з цілою питомою собі заїлістю “їхав” на всіх трьох підсудних, бо йому також у доходженнях поліційні органи обіцяли низький вимір кари, коли він буде обтяжувати спеціяльно цих трьох підсудних (Шухевич)
3. бити (ср, ст): їдь просто по зубах. Не дай робити з себе блазня (Нижанківський)|| = валити
Лексикон львівський: поважно і на жарт