їхати —
їду, їдеш; наказ. сп. їдь, їдьмо, їдьте; недок. 1》 Рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування. 2》 Вирушати куди-небудь; виїжджати, відправлятися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
їхати —
ї́хати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
їхати —
їхати 1. їхати ◊ їхати до ри́ґі блювати (ср, ст)|| = вертати ◊ яке́ їхало, таке́ зди́бало про людей, які одне одного варті (ср, ст)|| = два яндрухи...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
їхати —
Заїхав, як фіра сіна в голову. Уперта думка влізла у голову і негоден її позбутися. Ідемо, бо собаки гавкають. Ми на добрій дорозі, бо собаки гавкають. Собаки гавкають, як чують голос. їдеш скоро — біду подиблеш, їдеш помалу — біда тебе по- дибле.
Приповідки або українсько-народня філософія
їхати —
ї́хати (поверта́ти) з я́рмарку (з то́ргу). Ставати немолодим; старіти. Безнадійні думки, що не на ярмарок він їде, а з ярмарку — отже, ні на що більше сподіватися, бо все найкраще, всі творчі вершини лишилися десь далеко позаду... (Ю.
Фразеологічний словник української мови
їхати —
Ї́ХАТИ (про засоби пересування — рухатися в якомусь напрямі), ІТИ́ (ЙТИ), КОТИ́ТИСЯ, КОТИ́ТИ розм. (про автомобіль, віз); МЧА́ТИ, МЧА́ТИСЯ, ЛЕТІ́ТИ, НЕСТИ́СЯ, БІ́ГТИ розм., ГНА́ТИ розм. (швидко); ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ) розм., ПЛЕСТИ́СЯ розм.
Словник синонімів української мови
їхати —
ЇХАТИ, їду, їдеш; наказ. сп. їдь, їдьмо, їдьте; недок. 1. Рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування.
Словник української мови в 11 томах
їхати —
Їхати, -їду, -деш гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. посл. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Стор. МПр. 112. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали.
Словник української мови Грінченка