безхатченко

БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Жили ми в те врем'я хоч і не так, як люди, ну та все ж не старцювали. Їсти було що. А він (Юхим) — безхатченко. У землянці нидів (Григір Тютюнник); — А тепер.., — перебила його мати.., — і зовсім Сашко безпритульником стане (А. Головко); Він каже, що моряки й колишні безпритульні з дитбудинків — то найчесніші й найгероїчніші в торгівлі люди (В. Кучер). — Пор. бродя́га, 1. одина́к.

Значення в інших словниках

1. безхатченко — безха́тченко іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. безхатченко — безхатько, -а, ч. Те саме, що безхатній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безхатченко — БЕЗХА́ТЧЕНКО, а, ч., розм. Те саме, що безха́тник. І може б у наймах вік прожив [Тиміш] безхатченком, якби не революція (В. Минко).  Словник української мови у 20 томах
4. безхатченко — див. бідний  Словник синонімів Вусика
5. безхатченко — Безха́тченко, -ка, -кові, -ку! -нки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безхатченко — БЕЗХА́ТЧЕНКО, а, ч., дорев. Те саме, що безха́тник. І може б у наймах вік прожив [Тиміш] безхатченком, якби не революція (Минко, Вибр., 1952, 145).  Словник української мови в 11 томах