безхатній
БЕЗДО́МНИЙ (який не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНІЙ (який не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙ діал., БЕЗПРИЧА́ЛЬНИЙ діал. (позбавлений домашнього притулку, родинної опіки). Вночі у брудній камері, забитій бездомними людьми, нагнаними з Борислава, Іван почував себе зовсім погано (С. Колесник); Баба Оксана була під літами, та ще кріпка собі жінка, бездітна, безхатня (Б. Грінченко); А на темних шляхах, біля вогнищ, наче стани циган — безпритульні бурлаки (З. Тулуб); — Я хочу стати за няньку або за економку, бо я, бачте, безприхильна й безпричальна удова (І. Нечуй-Левицький). — Пор. безрі́дний.
Словник синонімів української мови