безхатній
БЕЗХА́ТНІЙ, я, є. Який не має хати, домівки; бездомний.
Безхатні бурлаки п’яніли од них [страхів], а над маєтками плакали сови (Панч, Солом, дим, 1929, 77).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗХА́ТНІЙ, я, є. Який не має хати, домівки; бездомний.
Безхатні бурлаки п’яніли од них [страхів], а над маєтками плакали сови (Панч, Солом, дим, 1929, 77).
Словник української мови (СУМ-11)