бритий
ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Тулуб); Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний); Сивий бритоголовий татарин у червоній сорочці з куцими рукавами крутив шаблю (О. Ільченко); Не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетів, і вже ти голомозий, гребінець свій можеш закинути в ліс (О. Гончар).
Словник синонімів української мови