бритий
БРИ́ТИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до бри́ти¹.
Голова наголо брита, сам присадкуватий, міцно злитий (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)